В національному інформагентстві «Укрінформ» відбувся круглий стіл з презентацією результатів соціологічного дослідження підтриманого ІСАР Єднання та реалізованого аналітичним центром «Соціоконсалтинг»: «Дієвість політики підтримки економічної активності жінок-ВПО», 02 квітня 2024 року, повний текст дослідження за посиланням.
Проблема, яка потребує вирішення.
Проблема соціальної інтеграції внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) в Україні постала ще у 2014 році. Проте з початком повномасштабного вторгнення росії набула зовсім інших масштабів.
Державна політика з підтримки зайнятості ВПО спирається здебільшого на нормативно-правову базу, затверджену ще до повномасштабного вторгнення, а отже не покриває запитів й не вирішує питання зайнятості ВПО.
Попри значну кількість програм, які реалізуються державою, міжнародними і вітчизняними неурядовими організаціями, потреба у таких програмах задовольняється не повною мірою, вони носять переважно локальний характер, а інформація про них не є загальнодоступною.
Про механізми проведення дослідження.
Дослідження проводилося серед 500 жінок-ВПО віком 18-59 років у середині 2023 року у форматі фокус-груп та індивідуальних особистих інтерв’ю face-to-face в місцях компактного проживання ВПО.
Регіональна структура вибірки відповідає статистиці МОМ. Серед респонденток на достатньому рівні представлені жінки усіх вікових груп і різних типів населених пунктів. При опитуванні були витримані квоти за типом зайнятості: 62% опитаних становлять наймані працівниці, 16% – підприємиці (в т. ч. зареєстровані як ФОП або ні), 22% – непрацюючі жінки. Відповідно, зібрані дані дозволяють належним чином проаналізувати потреби та проблеми, з якими стикаються на ринку праці різні групи жінок-ВПО.
Що показали результати проєкту?
Директорка аналітичного центру «Соціоконсалтинг» Ірина Демченко під час презентації в Укрінформ зазначила, що потенціал жінок-ВПО у якості робочої сили є високим. Вони мають досить високий рівень освіти/фахової підготовки: 52% опитаних мають вищу освіту, 37% – середню спеціальну. Переважна більшість жінок бажають працювати. Понад три чверті (78%) опитаних намагалися знайти роботу на новому місці проживання.
Лише 2% респонденток зазначили, що вони просто не хочуть працювати.
Найбільш уразливі групи жінок-ВПО на ринку праці це жінки передпенсійного віку, які часто стикаються із ейджизмом; жінки, які мають дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а також жінки із невисоким рівнем освіти.
Більшість заходів зі сприяння працевлаштуванню ВПО входять до повноважень Державної служби зайнятості. Водночас згідно відповідей респонденток, досвід взаємодії із нею є вкрай неоднозначним. Кожна друга їх клієнтка з числа опитаних зазначила, що не отримала жодної допомоги.
Дуже низька поінформованість жінок про спеціальні заходи та програми, які сприяють зайнятості ВПО, складає до 40% опитаних респонденток, а кількість тих, хто має досвід участі в таких програмах ще менший.
Робота за наймом.
Більшість жінок, які працюють за наймом, в цілому задоволені ставленням колег/клієнтів (91%) і роботодавця/керівника (83%), а також умовами праці, включаючи територіальне розташування (80%) і режим роботи (77%). Частка незадоволених цими аспектами роботи не перевищує 7%. Водночас кожна п’ята жінка працює на посаді, яка не відповідає її освіті/рівню кваліфікації. Також значна частина респонденток незадоволені (18%) або задоволені частково (44%) рівнем оплати праці. Найгірше серед усіх складових трудової діяльності оцінили респондентки перспективи кар’єрного та професійного зростання: лише 40% – задоволені, 26% – частково задоволені, 34% – не задоволені ними.
У ході глибинних інтерв’ю та фокус-груп жінки-ВПО зазначали, що після переїзду більшість із них зіткнулися із двома найбільш гострими проблемами на ринку праці. Йдеться про брак вакансій загалом, а також про низький рівень оплати праці на наявних вакансіях.
Ведення бізнесу.
Близько чверті жінок-підприємиць (включаючи тих, хто зареєстрований як ФОП, а також жінок-фрілансерок) зазначили, що їхній бізнес є релокованим (27%). Проте більшість опитаних започаткували власну справу вже після переїзду – 66%.
Абсолютна більшість жінок-підприємиць зайняті у сферах, які не потребують значних капіталовкладень, а саме у торгівлі, консультаційних, освітніх та інших інтелектуальних послугах, а також у сфері краси та здоров’я.
Матеріальне становище жінок-ВПО.
Загалом всі респондентки зазначили, що їхні родини живуть скромно: лише 4% від усіх опитаних зазначили про відсутність матеріальних проблем, 40% – відмітили, що їм вистачає грошей на поточні витрати, але купити товари тривалого користування складно. Матеріальне становище суттєво залежить від типу зайнятості респонденток. Зокрема, понад три чверті (76%) непрацюючих респонденток знаходяться на межі фізичного виживання, не маючи грошей навіть на задоволення базових потреб: їжа, одяг.
Замість висновків.
На сьогодні в Україні відсутня ефективна державна політика сприяння економічній активності ВПО загалом, і жінок-ВПО зокрема.
Нагальною потребою є формування більш дієвої національної політики сприяння економічної активності ВПО, передусім жінок. Для цього попри воєнні та макроекономічні виклики існують чималі резерви, враховуючи зацікавленість роботодавців, підтримку міжнародних та українських організацій, організаційний та інтелектуальний потенціал самих ВПО.
Проєкт реалізовано АЦ «Соціоконсалтинг» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
